Плантографія. Про що говорять дитячі стопи.

ПЛАНТОГРАФІЯ.
ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ ДИТЯЧІ СТОПИ.

Плантографія – це методика отримання відбитків стоп в позі природного прямостояння людини на спеціальному приборі – плантографі – з подальшою їх розшифровкою, підготовкою висновків та відповідними рекомендаціями.

Мета плантографії: діагностування та своєчасне виявлення стопних змін та формування скаліотичної постави у дітей з послідуючою консультацією батьків та наданням оптимальної педагогічної та корекційно-лікувальної допомоги.

Плантограф представляє собою пристрій, який складається з двох частин: підстава та рамка з діафрагмою – натягнутою плівкою, на яку наноситься шар штемпельної фарби синьо-фіолетового кольору. В якості підставки може слугувати товста фанера (10 мм), розміри якої становлять 35 см на 45 см. Рамка відповідає розмірам підстави, на яку рівномірно натягнуто полієтиленова плівка середньої товщини.

 

foto_img_07

 

В плантографічний комплект також повинно входити:

  • штемпельна фарба синьо-фіолетового кольору;
  • касторова олія;
  • фотовалик шириною 10-12 см;
  • пипетки (2-4 шт.) для нанесення фарби та олії на діафрагму;
  • папір формату А-4

Сучасні плантографічні технології мають філософсько-етичні корні. Так, зі слів Кріса Мерідіта, відомого сучасного лікаря з Південної Америки, який вважає, що людина представляє собою шифр, який можна розгадати. За його думкою, вся основна інформація про людину зосереджена на радужній оболочці ока, на лініях долоні та лініях стоп, які відображають особливість психоматичного стану людини, його енергетичний потенціал, таланти та схильності а також тривалість життя.

Відома в усьому світі Су-Джок – терапія южнокорейського професора Пак Дже Ву – також припускає розглядати стопу, як область зосередження усіх життєво-важливих меридіанів людського тіла.

Наприклад, великий палець відповідає голові (черепу та головному мозгу). В передньому відділі стопи відображаються серце, легені, сонячне сплетіння, діафрагма. Середній відділ стопи відповідає за кишково-шлунковий тракт, а п’яточний за органи тазу і нижні кінцівки. На внутрішній край стопи, від великого пальця до п’яти, проектується хребетний стовп з усіма його відділами. Ось чому відбиток стопи можна умовно прийняти за фігуру маленької людини з відповідним розташуванням в ньому необхідних органів та систем.

Наш сучасник, доктор педагогічних наук, автор інноваційної методики «Театр фізичного виховання та оздоровлення дітей» Микола Миколайович Ефименко, також впевнений в колосальній значущості стопи, як зони найбільшої зосередженності інформації зі всього тіла, про стан органів та систем.

Стопа по даним багатьох дослідників має склепінчастий орган, який виконує опорну, локомотивну і амортизаційну функції. Вона являється фундаментом тіла, тому природньо, що порушення чи зміни цього фундаменту відображаються на формуванні підростаючого організму. Зміна форми стопи не тільки викликає пригнічення її функціональних можливостей, але й те, що особливо важливо, змінює положення таза та хребта. Це негативно впливає на функцію останнього, отже на поставу та на організму загальний стан.

foto_img_08

Основні види змін в стопі від умовно античного ідеалу можна об’єднати в слідуючі типологічні групи:

  • I «Ідеальні стопи»;
  • II «Гіпотонічні стопи»;
  • III «Гіпертонічні стопи»;
  • IV «Дистонічні стопи».

ІДЕАЛЬНА АНТИЧНА СТОПА

М.М. Єфименко рекомендує називати ідеальну античну стопу «жінка – стопа». За авторською методикою обстеження стопних відбитків ідеальніми є стопи у яких:

  • великий палець має симетричну овальну форму, нагадує «сливу»;
  • інші малі пальці повинні бути округлої форми – «вишеньки – черешеньки», утворивши природнє пальцеве «віяло» і «міжпальцевий ритм» — природні проміжки між пальцями;
  • передній відділ стопи має бути лаконічним, гармонійним, не виступати за мізинець та великий пальці;
  • середній відділ стопи у пропорції до інших частин повинен нагадувати «двояковогнуту китайську вазу»;
  • п’ятка в ідеалі – симетричне куряче яйце.

ГІПОТОНІЧНІ СТОПИ

Це стопи з різними видами розпластування (плоскостопість). Буває трьох основних видів:

  • повздовжня плоскостопість (реалізується в середньому відділі стопи);
  • поперечна плоскостопість (можлива тільки в передньому відділі стопи);
  • комбінована повздовжньо-поперечна плоскостопість (в середньому та передніх відділах).

foto_img_09

 

 

 

 

 

 

Причин прояву плоскостопості може бути безліч, але найчастіше, це:

  • педагогічна занедбаність дитини – може бути в проблемних, неблагополучних сім’ях. Дитина вимушено обмежена у відвідуванні дитячого садочка, не приймає участі в повноцінних рухових іграх та позбавлена можливості контактувати з однолітками;
  • надмірна маса тіла дитини, коли розвиток підошовних і гомілковостопних м’яз, формуючих зведення стопи, не встигає за стрімко зростаючої маси тіла;
  • родове травмування хребетного стовпа.

Коли починається плоскостопість, з’являється швидка стомлюваність ніг, біль в ступнях, пальцях, м’язах голені, стегнах, попереку. В результаті плоскостопості хода стає неправильною, закованою. Дитина ходить широко розставляючи ноги, трохи зігнувши їх у колінах і відбувається викривлення таза. Щоб припинити розвиток плоскостопості, вже з самого раннього віку, необхідно закріпити м’язово-зв’язковий апарат ступні. Ступня людини, дитини має безліч активних точок, які зв’язують підошву з внутрішніми органами, та активізується центральна нервова система – покращується здоров’я.

ВПРАВИ, ЩО ПРОТИПОКАЗАННІ ДІТЯМ ПРИ ГІПОТОНІЧНОМУ ТИПІ СТОП:

  • вправи з перерозгинанням хребта в поперековому відділі («мостик», «напівмостик», «човник», «кошик», лежаня на спині на валику);
  • стрибкові вправи (на жостку поверхню та після вису, у висоту та довжину з розбігу, підскоки, багатоскоки);
  • різкі, швидкі згинання – розгинання тулуба, скручування, колові рухи;
  • ходьба на п’ятках. на на внутрішній стороні стоп;
  • виконувати падіння на спину в акробатиці, танцях, боротьбі;
  • переохолодження нижньої частини тулуба.

КОРЕКЦІЙНО – ОЗДОРОВЧА СТРАТЕГІЯ:

  • ретельне медичне обстеження, облік в невропатології;
  • лікувальний масаж поперекового відділу,
  • парафінові, грязеві аплікації, зігрівання та розтирання на поперековий відділ хребта;
  • комплекси вправ для зміцнення мязів та суставів тазового пояса й нижніх кінцівок;
  • види спорту: плавання, їзда на велосипеді, роликових та звичайних ковзанах, лижах; горизонтальний пластичний балет, «еволюційна» гімнастика.

ГІПЕРТОНІЧНІ СТОПИ

foto_img_10

 

 

 

 

 

 

Являють собою повну протилежність плоскій стопі. Якщо при плоскостопості в середньому відділі стопи має місце тенденція до розширення, то при гіпертонічній все навпаки – звуження середнього відділу стопи, коли він починає нагадувати вузький перешийок.
Напруження в стопах може виникнути при родовому та іншому травмуванні та являє собою більш тривожну ознаку, ніж гіпотонічний тип. Людина з порожнистою стопою швидко втомлюється при ходьбі, у нього з’являється больові відчуття в гомілковостопних суглобах. Крім цього, на підошві формується змозолілість, яка також викликає болю, особливо сильні біля великого пальця. Хворий починає щадити стопу і більше навантажує зовнішні краї стоп. В результаті, ноги втомлюються швидше, хода стає нестійкою, неплавним, як ніби людина йде на ходулях. Людина з порожніми стопами не може носити звичайне взуття.

ВПРАВИ, ЩО ПРОТИПОКАЗАННІ ДІТЯМ ПРИ ГІПЕРТОНІЧНОМУ ТИПІ СТОП:

  • ударні види спорту (бокс, футбол – удари головою м’яча, кік – боксинг, дзю – до , самбо);
  • акробатичні види спорту та гімнастика;
  • вправи, що підвищують внутрішньо – черепний тиск (перетягування канату, утримання ніг «кутом», піднімання важких предметів),
  • вправи вниз головою та з навантаженням на череп і шийний відділ хребта (кувирки, «берізка»);
  • заняття балетом,
  • біг на корткі дистанції, з перешкодами; стрибки у висоту та довжину з розбігу, багатоскоки);
  • вибіркове заняття танцями, аеробікою, шейпінгом, ритмічною гімнастикою – виключати вправи з витягування носків, стояння, ходьбу на носках та утримуватись від регулярних занять баскетболом тв волейболом – стрибкове навантаження суставів ніг.

КОРЕКЦІЙНО – ОЗДОРОВЧА СТРАТЕГІЯ:

  • ретельне медичне обстеження, облік в невропатології;
  • лікувальний масаж шийного відділу, плечового поясу, верхніх кінцівок;
  • електрофорез по А.Ю. Ратнеру;
  • парафінові, грязеві аплікації, зігрівання та розтирання на шийно – комірцевий відділ хребта;
  • комплекси вправ для зміцнення мязів та суставів плечового пояса й верхніх кінцівок;
  • види спорту: плавання, горизонтальний пластичний балет, «еволюційна» гімнастика.

Стратегія роботи має носити заспокійливий, релаксаційний характер, спрямована подолання м’язового напруження й складнорухомості стоп.

ДИСТОНІЧНИЙ ТИП СТОП

foto_img_11

 

 

 

 

 

 

Типовим представником дистонічного типу являє собою клишоногість.

Клишоногість – це постава стоп при природному стоянні зі зміщенням опорних зон на передній – зовнішній край, носки при цьому займають нетипове пряме або розвернуте всередину положення. Причини розвитку клишоногості у дітей до цих пір точно не визначені. Існує кілька факторів, що, ймовірно, впливають на появу цієї патології — вродженні та травматичні. Лікарі виділяють два види клишоногості: вроджену і придбану. Вроджена зустрічається частіше і, як правило, може бути діагностована вже на перших місяцях життя дитини. Придбана клишоногість зустрічається рідше, до її появи можуть призвести такі причини:

  • травматичні ушкодження стоп і гомілки (опіки, неправильно зрощені переломи, сильні удари);
  • наслідки запальних процесів;
  • порушення в нервовій системі дитини.

ВПРАВИ, ЩО ПРОТИПОКАЗАННІ ДІТЯМ ПРИ ГІПОТОНІЧНОМУ ТИПІ СТОП:

  1. При порушенні в нижньогрудному — поперековому відділі хребта:
    вправи з перерозгинанням хребта в поперековому відділі («мостик», «напівмостик», «човник», «кошик», лежаня на спині на валику, латино – американські танці);стрибкові вправи (на жорстку поверхню та після вису, у висоту та довжину з розбігу, підскоки, багатоскоки);різкі, швидкі згинання – розгинання тулуба, скручування, колові рухи;ходьба на носках, на внутрішній та зовнішній стороні стоп;виконувати падіння на спину в акробатиці, танцях, боротьбі;піднімання важких предметі;переохолодження нижньої частини тулуба.
  2. При порушенні в шийному відділі хребта:
    виключити та мінімізувати вправи з механічним впливом на шию.

КОРЕКЦІЙНО – ОЗДОРОВЧА СТРАТЕГІЯ ПРОВОДИТЬСЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ДІАГНОСТОВАНОНОГО ПОРУШЕННЯ:

  1. При порушенні в нижньогрудному — поперековому відділі хребта проводиться робота за аналогією «гіпотонічні стопи»;
  2. При порушенні в шийному відділі хребта – «гіпертонічні стопи».
  3. Мануальна корекція хребців відповідного відділу хребта.
  4. Для корекції мязів та суставів гомілки і ступні необхідно витримувати наступні позиції:
    розслабляти м’язи внутрішньої поверхні гомілки;укріплювати м’язи зовнішньої поверхні гомілки;розслабляти (розтягувати) м’язи задньої поверхні гомілки;укріплювати м’язи передньої поверхні гомілки;посилювати згинання стоп;формувати розверненість ступні зовні.

ІНШІ СТУПНЕВІ ПОРУШЕННЯ

На фоні будь – якого виду ступні можуть проявлятись інші ступневі порушення:

  • типи ступневих порушень у середньому відділі ступні (зовнішнє, внутрішнє випирання «талії» ступні, симптом «кута талії», симптом «ломаної» лінії та «подвійної таліїї»;
  • типи ступневих порушень у п’яточному відділі ступні (зміщення п’ятки зовні або в середину, слабовиражене «п’яточне яйце»;
  • типи ступневих порушень у передньому відділі ступні (симптоми «сходини», «зміщеного бугра», зони підвищеного вальгусного та варусного тиску, симптом «малого залива» та ін.)
  • «серповидна» стопа;
  • «прямокутна» стопа.

ПАЛЬЦЕВІ ДІАГНОСТИЧНІ ОЗНАКИ

  1. Діагностичні ознаки великого пальця (симптом «сушеного чорнослива», гіперопірність, «мавпячий» палець, «упавший» та «підлетівший» палець та ін.)
  2. Діагностичні ознаки інших пальців (порушення пальцевого «віяла», «зрізані» пальці, зниження опірності одного та більше пальців та гіперопірніть іншого, пальці – «вискочки», «розпластані», вигнутість зовні і внутрішня, накладання один палець на інший тощо).

НЕСИМЕТРИЧНІ СТОПИ

Різниця може спостерігатись:

  • В ступіні забарвлення планктографічних відбитків;
  • В довжині відбитків;
  • В ступені розпластування передніх відділів стопи;
  • В ступені п’яточного розпластування;
  • В різниці контурографії;
  • В ступені напруження стоп;
  • В різниці пальцевих відбитків;
  • В різниці типів стопи;
  • В ступені «клишоногості» та ін.
Плантографія – доступна і доцільна методика, що повинна застосовуватись в навчальних
закладах один раз на рік для дітей з 4 – 5 віку, з можливістю подальшої корекційної роботи та
врахуванням протипоказань у лікувально – оздоровчій роботі.
«Плантографія — королева діагностики!»